|
Захід
|
Час і місце проведення
|
Відповідальні
|
|
Відкритий урок з предмету «Основи здоров’я»
|
09:40. ЗШ №31
|
Андрега Л.М.
|
|
Відкритий урок з історії
|
11:25 каб. №26
|
Приймак Ж.В. , Заворотна Л.П. , Заболотна А.В. ,
Фалатюк Т.О. , Бондар Г.А.
|
|
Творча майстерня вчителів української мови та
літератури
|
14:00
|
Максименюк О.М. , Черній Т.А.
|
|
Міська Спартакіада школярів серед команд дівчат
|
14:00 ЗШ №35
|
Бойко І.Ю.
|
|
Семінар-практикум для вчителів фізичної культури
|
14:00 ЗШ №35
|
Годван Н.Ю.
|
|
Майстер-клас для вчителів інформатики та фізики
|
14:00 ФМГ №17
|
Грабеноко О.С.
|
|
Здача в ССД інформації щодо дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування
|
14:00 каб. №3
|
Сарайкова А.А.
|
|
Відкритий виховний захід: виховна година «Ти наше диво
калинове, кохана українська мово!»
|
14:10 каб №45
|
Гончарова О.І. , Сабчук-Шкарпета А.В. , Соловей В.К. , Бондар
Г.А.
|
|
Семінар на базі ВАНО
|
15:00 ВАНО
|
Кольчак А.В.
|
|
День відкритих дверей у Вінницькому торговельно-економічному
коледжі КНТЕУ
|
15:00, вул. Київська, 80, 9-Б
|
Тимощук Н.В.
|
|
Батьківські збори в 1-4-х класах
|
18:00,
|
класні керівники 1-4-х класів
|
понедельник, 9 ноября 2015 г.
План роботи на середу 11 листопада
воскресенье, 8 ноября 2015 г.
План роботи на вівторок 10 листопада
|
Захід
|
Час і місце проведення
|
Відповідальні
|
|
Перегляд учнями 2-Б класу програми «Країна чудес -
Україна»
|
11:00. ПДЮ, актова зала
|
Кравець Л.А.
|
|
Проведення на базі закладу семінару для заступників
директорів з НВР по школі ІІ-ІІІ ступеня
|
14:00
|
Куца С.В. , Максименюк О.М.
|
|
Відвідування учнями 7-А, 7-В, 8-А, 9-В класів
мистецького заходу «Рок-урок»
|
14:00 МПМ «Зоря»
|
Пономарьова В.І. , Лисюк А.А. , Куба З.О. , Очеретна
Л.В.
|
|
Міська Спартакіада школярів серед команд дівчат
|
14:40
|
Бойко І.Ю.
|
|
Замовлення документів про освіту
|
Впродовж дня
|
Максименюк О.М.
|
План роботи на понеділок 9 листопада
|
Захід
|
Час і місце проведення
|
Відповідальні
|
|
Нарада з адміністрацією
|
8:00. Кабінет директора
|
Адміністрація
|
|
Перевірка гарячого харчування учнів
|
|
Бондар Г.А.
|
|
Відкритий урок з правознавства
|
9:40 ЗШ №31
|
Фалатюк Т.О.
|
|
Відкритий урок з читання
|
8:30 каб. №17
|
Антонюк В.М.
|
|
Відкритий урок з геометрії
|
11:20 каб №57
|
Яковлева О.Ю., Франчук Г.І.,
Найко В.А.
|
|
Відкритий урок з основ здоров’я
|
11:25 каб №31
|
Андрега Л.М. , Сапон С.Г. , Даніловський В.С. , Соловей
В.К.
|
|
Відкритий виховний захід: Круглий стіл «Пам’ятаємо і
нині,
про що заповів Тарас»
|
13:25 каб. №19
|
Богуславська С.М.,
Шарий І.А.
Чернецька О.Г. , вчителі початкових класів
|
|
Нарада з педколективом
|
15:10 актова зала
|
Педколектив
|
|
Здача класними керівниками в Департамент освіти ВМР
інформації про проведені заходи щодо реалізації Обласної програми підтримки
сім'ї, демографічного розвитку, попередження торгівлі людьми та забезпечення
рівних прав і можливостей жінок та чоловіків на період до 2015 р.
|
До 17:00
|
Шарий І.А. , Ленартович Н.А, класні керівники 1-11
класів
|
Чесно про освіту. Що має давати школа
Виступи українських інтелектуалів на міждисциплінарній дискусії і практикумі щодо змін в освіті, організованої Форумом видавців та агенцією pro.mova. Стаття "Української правди. Життя".
Метою події було визначити роль освіти у ціннісній трансформації суспільства: від людини-гвинтика, яка нічого не вирішує, до людини-суб’єкта, що готова і спроможна до відповідальності за свою долю та долю своєї спільноти і суспільства.
Ціннісна зміна, задекларована і відстояна під час Революції Гідності, потребує закріплення у суспільних нормах, які поки інерційно відтворюють стару модель.
На думку українських інтелектуалів, освіта може стати тією ключовою інституцією, що втілюватиме ціннісний зсув.
Євген Глібовицький,
член Нестерівської групи,
про роль освіти в українському суспільстві
Українське суспільство інклюзивне. Це дає комфорт, що нікого не знищують за інакшість, водночас, недоліком інклюзивності є те, що ми толеруємо негативні вчинки. Маючи таку інклюзивну систему, ми маємо розуміти, що нам дуже важко перетворювати самих себе.
В процесі життя вже сформовані люди не схильні змінюватися, а схильні залишатися такими, якими вони є. А це означає, що величезне значення для змін і трансформації в Україні мають два фактори.
Перший фактор – демографія. І тут йдеться про тих осіб, які відходять і забирають із собою цінності, що були раніше. Інший фактор – ті новоприбулі, які стають громадянами.
І ми бачимо, що з того часу коли Україна проголосила свою Незалежність, в Україні змінилася майже половина населення. Тобто майже половина українців відійшла в інший світ і майже половина нових українців з’явилася. Питання в тому, з якими цінностями вони прибувають, або, іншими словами, що вони приносять. Є кілька критично важливих інститутів, які впливають на цю зміну.
Дуже важливим інститутом є батьківство. Батьки дають своїм дітям певні знання, моделі й цінності, які відтворюються в дітях. Дуже часто ми бачимо, що батьки дають дітям захист від тих викликів, з якими вони зіштовхувалися в процесі свого життя. Оскільки ми бачимо наскільки важливими є цінності виживання супроти цінностей самореалізації можна очікувати, що значною мірою батьки будуть відтворювати у своїх дітях цінності виживання, які, з часом, стануть на заваді інституційного розвитку країни і ціннісного прогресу.
Дуже важливою є роль церкви. Церква є традиційним інститутом в Україні. З одного боку, вона береже цінності, з іншого – є важливою тоді, коли говорить нові речі. Те саме із медіа.
Медіа-дискурс зараз відтворює популізм і патерналізм, є майданчиком для продовження тих, цінностей, які ми мали у 1990-тих.
Школа повинна давати якість суджень, критичність мислення, інший досвід формування цінностей.
По закінченні школи молоді люди отримують паспорт громадянина і на виборах можуть вирішувати не лише свою долю, а й долю усього суспільства.
Це означає, що ми довіряємо не тільки і не стільки знанням, які діти отримують у школі, але також і тому, що діти вміють собі дати раду в колективі, що вони вміють вирішувати конфлікти, що вони вміють бути модерованими і модерувати процес, що вони спроможні домовлятися, що вони мають основу якості суджень завдяки чому вони можуть приймати важливі рішення і бачити відтінки сірого.
Якщо школа не зможе рушити вперед, то Україна завтрашнього дня до болю нагадуватиме Україну дня сьогоднішнього.
Українці будують паралельні інститути. Це означає, що якщо держава не впорається із реформуванням освіти, то ми отримаємо паралельну освітню систему створену батьками. І я не впевнений, чи це хороше рішення, тому що батьки будуть створювати цю паралельну освітню систему не базуючись на кращих світових практиках, а на своїх — дуже часто відсталих — уявленнях про те, якою має бути освіта.
Хороші приклади — Могилянка, УКУ, деякі заклади середньої освіти. Якщо ми відпустимо й дамо можливість творити різні моделі й різні приклади, з часом ринок розставить все на своє місця.
Ми не вміємо творити якісні управлінські системи. Якщо ми заженемо всіх під один формат, то, швидше за все, через 20 років ми знову обговорюватимемо власне відставання. Ця мультиформатність може бути відповіддю на питання про українськість. Українське означає, що нема "єдіноначалія". Хочемо "єдіноначалія"? Є Росія.
Володимир Воробей,
директор PPV Knowledge Networks,
про вплив нової освіти на формування суспільних капіталів
У зв’язку з такими карколомними змінами в країні, ми не встигаємо поглянути на те, що відбувається зовні, як рухається світ. Україна не є ізольована. Ми є однією із більш ніж 100 країн, які конкурують за таланти, за людей, за капітал.
І, відповідно, нам теж треба розуміти, які суспільні капітали існують і відтворюються у нашій країні і яка в цьому роль освіти.
Перш за все, це капітали, за якими оцінюють рівень розвитку і спроможності суспільства: людський, соціальний, інтелектуальний/творчий, індустріальний/технологічний, природній та фінансовий капітали.
Згідно із даними Індексу розвитку людського капіталу ми посідаємо 31 місце із 124 країн. З одного боку, добре, що ми не 124 країна, але, з іншого боку, ми не піднімаємося у рейтингу впродовж останніх років, ми падаємо. Натомість країни, з яких ми звикти кепкувати – як-от азіатські чи африканські – повільно до нас підбираються. Дайте ще кілька років і будуть кепкувати з нас.
Позитивом є те, що у нас майже 100-відсоткова освіченість. У нас є 3,5 з 7 балів за показником якості освіти наукової та математичної. Але якщо подивитися на те, як освіта впливає на зв’язок з іншими системами — здатність бізнесу притягувати людський капітал і його залишати, то тут маємо 2,3 із 7 балів. Освічені люди — якої якості можемо сперечатися — вони повинні йти і створювати капітали і бізнес.
Освіта не обмежується шкільною чи вищою. Зараз освіта здобувається впродовж усього життя. Професії змінюються. Компетенції змінюються.
Потрібно знати, як використовувати роботів, як використовувати 3D-принтер, сучасне програмне забезпечення. Питання в тому, де люди цьому можуть навчитися. Вдома? В університеті? На курсах?
Сам спосіб навчання у світі змінюється просто карколомно. Ринок масових онлайн-курсів цього року складає 50 млрд. доларів. І він зростає на 10-15% щороку. І це лише те, що можна порахувати. Є вже і український приклад – Prometeus.
Цікавим є приклад Університету Аделаїди в Австралії — у ВНЗ на деяких напрямах скасували традиційні пари і замінили їх онлайн-навчанням із викладачами їхнього ж університету, організували навчальні хаби, де студенти і викладачі спілкуються між собою. Це інший спосіб навчання. Це говорить про те, що все швидко змінюється, створюються нові навчальні комбінації.
Можливостей так багато, що виникає окремий бізнес-напрям, що допомагає студентам обирати те, де і як вони мають навчатися.
Освіта це не лише те, що робить Міністерство чи управління освіти ч навіть школи, це ширше коло — це і громадські організації, і бізнес.
Бракує інформації, як використовують випускників у бізнесі: що з ними відбувається, яка якість ітд. І як відбувається боротьба за людський капітал у регіонах.
Ярослав Притула,
викладач Львівської Бізнес Школи (LvBS),
про вартість недоосвіченості для суспільства
Недоосвіченість може з’являтися із кількох джерел. Одне із таких джерел — неефективність навчання та корупція в освіті. Частка студентів, що закінчують навчання в Україні вище 90%. Здавалося б це добре. Але у світі відповідний показник складає 40-50%. Виникає питання до якості випускників.
Друге джерело втрат — час і вартість перекваліфікації. Якщо молода людина закінчила університет і не знайшла роботи, вона мусить перенавчатися. Ми дуже часто чуємо, як хваляться наші депутати, що у них є дві чи три освіти. Але чи це позитивний показник? У чотирьох найбільших ВНЗ країни ще у 2006 році проводилося опитування.
Студентів різних курсів запитувати про те, чи вони планують працювати у тій сфері, для якої здобувають кваліфікацію. Лише 13% відповіли "так", 57% — сказали "ні". Це демонструє дисбаланс між освітою і ринком праці.
Молоді люди або послухалися батьків і пішли туди вчитися, або не було можливості вчитися там, де майбутній студент мав бажання бути. Компанії створюють свої корпоративні університети не з доброго життя. Вони розуміють, що якщо вони не покращать навички своїх працівників, то вони будуть глобально неконкурентні.
Одним із показників для порівняння продуктивності праці в Україні і закордоном є зарплата, іншим є показник, який показує скільки кожен наступний рік навчання додає до ваших доходів. В середньому в світі це приблизно 10% в рік. В Україні — 4-5%.
Недоосвіта формується ще у школі. Батьки змушені втручатися у процес і наймати репетиторів для своїх дітей. Ринок репетиторства в Україні можна оцінити приблизно в 3-3,5 млрд. грн. Втрати, які з’являються через те, що ми продукуємо безробітних приблизно 30 млрд. грн.
Потенційні втрати від низької продуктивності близько 68 млрд. грн. Тобто сумарно щорічно ми втрачаємо близько 100 млрд. грн. Це приблизно 6,4% від ВВП країни і це співмірні цифри із бюджетом усієї освіти країни.
Дві речі, які ведуть до оптимізму. Закон про освіту, який був прийнятий нещодавно дає не лише надію, а й дієві інструменти, які вже можна використовувати.
Друге - те, що зараз освіта змінюється — від централізованої й ієрархізованої моделі до кастомізованої, за якої кожна людина може обирати свій шлях, вкладати у свою освіту й нести відповідальність за свій вибір.
Тарас Лютий,
український філософ і письменник,
про те, які когнітивні навички має формувати середня освіта
В сфері природничих наук у нас було все гаразд. І зараз вважається, що усе гаразд. А сфера гуманітаристики у нас дещо "провисає". У радянські часи гуманітаристика виконувала обслуговувала ідеологічну систему. І, відповідно, філософія була зведена до звуженого мислення, яке переслідує прагматичні соціально-політичні цілі.
Якщо говорити про потребу критичного мислення, то варто розпочати із відокремлення критики і критицизму. Українцям притаманна радше позиція критицизму — нам треба заледве не покласти на лопату нашого опонента і показати, що ми маємо певну інтелектуальну вищість перед ним.
Натомість критика не пов’язана із процесом упослідження нашого опонента. Це процес, який передбачає з’ясування певних меж нашої інтелектуальної компетенції. І тільки якщо ми спроможні побачити цей обшир тоді ми можемо розпочинати подальше осмислення. Чи можемо ми сподіватися, що після школи ми отримаємо абітурієнта із базовими навичками критичного мислення?
Наша шкільна освіта переважно орієнтується на оволодіння техніками відтворення і це ніяк не пов’язане із критичним ставленням до предмету обговорення. На рівні школи ми потребуємо ідеологічних, у позитивному сенсі цього слова, навичок. Треба вміти відтворювати, але цим не обмежуватися. Відтворення пов’язане з привласненням думки — тільки я знаю як правильно і тільки я маю право висловлювати ту чи іншу позицію.
Критичне мислення, як таке, не може зводитися до привласнення думки. Другий момент стосується зміни стратегій самого мислення. Ми не повинні боятися змінювати й переглядати наші думки чи, принаймні, основні положення. По-третє, не менш важливим є усвідомлення меж і підстав досвіду, яким ми оперуємо і в межах якого провадимо власне мислення.
Критичне мислення, на мою думку, має базуватись на цих кількох головних принципах: певний скепсис, адогматизм, незаангажованість, відкритість і презумпція розумності опонента.
Олег Чабан,
український учений в області психіатрії та медичної психології,
про кліпове мислення: виклик постіндустріального суспільства
Школа не повинна давати знань, школа повинна давати мотивацію до знань.
Вчитель не готовий до того, щоб перейти на думання. Наші вчителі ходять і шукають знання і вони готові "перелити" їх. Але вони не готові до того, щоб мовчати або дискутувати.
Кліпове мислення створює тягне за собою синкретичне або магічне мислення. Це ілюзія, що ти можеш отримати все як на картинках чи як у фільмі: коли ти миттєво, без особливих зусиль, прагнень і мотивацій отримуєш кінцевий результат.
Я сумніваюся, що наших вчителів можна змінити. Їх буде змінювати час. Вони зможуть лише щось запустити. Коли я згадую своїх вчителів, я не згадую знання, радше конкретна розмова, дискусія із вчителем. Це те, що залишається від школи. Школа не повинна давати знання, знання мають шукати самі учні. Школа має навчити як думати і де шукати знання.
Сергій Квіт,
Міністр освіти і науки України,
про те, які саме зміни потрібні і що планує міністерство
Мені хотілося б більш продовжувати, але я змушений приземлювати деякі речі. Розмова дуже важлива. Навіть якщо вона не відіб’ється на діях одразу. Такі розмови демонструють, що ми рухаємося в правильному напрямку.
Минулого року понад 50 тис. дітей переселенців з Донбасу закінчили школи в інших регіонах. На початку навчального року ще були публікації, що це інші люди, що вони конфліктують, але потім це затихло. Ці діти, які ніколи раніше нікуди не виїжджали, потрапили в інші школи, здобули нових знайомих, читають інші книжки, бачать інше телебачення.
І хоча ми маємо багато претензій до нашої освітньої системи та медій, але така соціалізація є позитивом. Ми також перевели 16 університетів і 10 академічних інститутів в інші регіони України. При переведенні вони також ставлять собі концептуальні питання — як далі працювати, в якому форматі, якою має бути українська освіта.
Освіта має бути якісна і українська, але не в значенні лише української мови. В рамках курсу на децентралізацію, закон про освіту передбачає автономію, коли кожна інституція відповідає за свою власну якість.
Наступна річ це відкритість і англійська мова. Якщо ми здатні інтегруватися в світ, то це свідчить про нашу конкурентоздатність.
Те, що лежить на поверхні теми шкільної освіти стоюється того, що вчителям треба платити гідну зарплати. Викладачі можуть мати гранти на дослідження, вчителі цього не мають.
Щодо шкільної освіти ми реалізуємо форми, які раніше взагалі не впроваджувалися — це державно-приватне партнерство і державно-громадське партнерство. Громадські організації і батьки матимуть механізми впливу і могли розвивати школу.
Ми скасували 1600 документів внутрішньої звітності. Але вони одразу поновилися на рівні районів. Державні службовці не повинні цього робити. Вони не мусять бути єдиними, хто дбає про освіту, вони просто обслуговують.
В Україні ми не повинні втратити доступність якісної освіти. Важливо, аби не було драматичних відмінностей між школою великого міста і школою маленького села. І та, і інша мають бути якісними.
Треба розуміти, що переважна більшість наших університетів (в тому числі й педагогічних) повинні змінитися самі по собі. Вони повинні готувати інших людей.
Їх повинно стати менше, вони повинні бути конкурентноздатними, вони повинні вижити на професійній основі. У законі про освіту важливо ліквідувати поняття "державного замовлення" і ввести поняття "блочного фінансування університетів", інакше державні університети не можуть відраховувати студентів.
Метою події було визначити роль освіти у ціннісній трансформації суспільства: від людини-гвинтика, яка нічого не вирішує, до людини-суб’єкта, що готова і спроможна до відповідальності за свою долю та долю своєї спільноти і суспільства.
Ціннісна зміна, задекларована і відстояна під час Революції Гідності, потребує закріплення у суспільних нормах, які поки інерційно відтворюють стару модель.
На думку українських інтелектуалів, освіта може стати тією ключовою інституцією, що втілюватиме ціннісний зсув.
Євген Глібовицький,
член Нестерівської групи,
про роль освіти в українському суспільстві
Українське суспільство інклюзивне. Це дає комфорт, що нікого не знищують за інакшість, водночас, недоліком інклюзивності є те, що ми толеруємо негативні вчинки. Маючи таку інклюзивну систему, ми маємо розуміти, що нам дуже важко перетворювати самих себе.
В процесі життя вже сформовані люди не схильні змінюватися, а схильні залишатися такими, якими вони є. А це означає, що величезне значення для змін і трансформації в Україні мають два фактори.
Перший фактор – демографія. І тут йдеться про тих осіб, які відходять і забирають із собою цінності, що були раніше. Інший фактор – ті новоприбулі, які стають громадянами.
І ми бачимо, що з того часу коли Україна проголосила свою Незалежність, в Україні змінилася майже половина населення. Тобто майже половина українців відійшла в інший світ і майже половина нових українців з’явилася. Питання в тому, з якими цінностями вони прибувають, або, іншими словами, що вони приносять. Є кілька критично важливих інститутів, які впливають на цю зміну.
Дуже важливим інститутом є батьківство. Батьки дають своїм дітям певні знання, моделі й цінності, які відтворюються в дітях. Дуже часто ми бачимо, що батьки дають дітям захист від тих викликів, з якими вони зіштовхувалися в процесі свого життя. Оскільки ми бачимо наскільки важливими є цінності виживання супроти цінностей самореалізації можна очікувати, що значною мірою батьки будуть відтворювати у своїх дітях цінності виживання, які, з часом, стануть на заваді інституційного розвитку країни і ціннісного прогресу.
Дуже важливою є роль церкви. Церква є традиційним інститутом в Україні. З одного боку, вона береже цінності, з іншого – є важливою тоді, коли говорить нові речі. Те саме із медіа.
Медіа-дискурс зараз відтворює популізм і патерналізм, є майданчиком для продовження тих, цінностей, які ми мали у 1990-тих.
Школа повинна давати якість суджень, критичність мислення, інший досвід формування цінностей.
По закінченні школи молоді люди отримують паспорт громадянина і на виборах можуть вирішувати не лише свою долю, а й долю усього суспільства.
Це означає, що ми довіряємо не тільки і не стільки знанням, які діти отримують у школі, але також і тому, що діти вміють собі дати раду в колективі, що вони вміють вирішувати конфлікти, що вони вміють бути модерованими і модерувати процес, що вони спроможні домовлятися, що вони мають основу якості суджень завдяки чому вони можуть приймати важливі рішення і бачити відтінки сірого.
Якщо школа не зможе рушити вперед, то Україна завтрашнього дня до болю нагадуватиме Україну дня сьогоднішнього.
Українці будують паралельні інститути. Це означає, що якщо держава не впорається із реформуванням освіти, то ми отримаємо паралельну освітню систему створену батьками. І я не впевнений, чи це хороше рішення, тому що батьки будуть створювати цю паралельну освітню систему не базуючись на кращих світових практиках, а на своїх — дуже часто відсталих — уявленнях про те, якою має бути освіта.
Хороші приклади — Могилянка, УКУ, деякі заклади середньої освіти. Якщо ми відпустимо й дамо можливість творити різні моделі й різні приклади, з часом ринок розставить все на своє місця.
Ми не вміємо творити якісні управлінські системи. Якщо ми заженемо всіх під один формат, то, швидше за все, через 20 років ми знову обговорюватимемо власне відставання. Ця мультиформатність може бути відповіддю на питання про українськість. Українське означає, що нема "єдіноначалія". Хочемо "єдіноначалія"? Є Росія.
Володимир Воробей,
директор PPV Knowledge Networks,
про вплив нової освіти на формування суспільних капіталів
У зв’язку з такими карколомними змінами в країні, ми не встигаємо поглянути на те, що відбувається зовні, як рухається світ. Україна не є ізольована. Ми є однією із більш ніж 100 країн, які конкурують за таланти, за людей, за капітал.
І, відповідно, нам теж треба розуміти, які суспільні капітали існують і відтворюються у нашій країні і яка в цьому роль освіти.
Перш за все, це капітали, за якими оцінюють рівень розвитку і спроможності суспільства: людський, соціальний, інтелектуальний/творчий, індустріальний/технологічний, природній та фінансовий капітали.
Згідно із даними Індексу розвитку людського капіталу ми посідаємо 31 місце із 124 країн. З одного боку, добре, що ми не 124 країна, але, з іншого боку, ми не піднімаємося у рейтингу впродовж останніх років, ми падаємо. Натомість країни, з яких ми звикти кепкувати – як-от азіатські чи африканські – повільно до нас підбираються. Дайте ще кілька років і будуть кепкувати з нас.
Позитивом є те, що у нас майже 100-відсоткова освіченість. У нас є 3,5 з 7 балів за показником якості освіти наукової та математичної. Але якщо подивитися на те, як освіта впливає на зв’язок з іншими системами — здатність бізнесу притягувати людський капітал і його залишати, то тут маємо 2,3 із 7 балів. Освічені люди — якої якості можемо сперечатися — вони повинні йти і створювати капітали і бізнес.
Освіта не обмежується шкільною чи вищою. Зараз освіта здобувається впродовж усього життя. Професії змінюються. Компетенції змінюються.
Потрібно знати, як використовувати роботів, як використовувати 3D-принтер, сучасне програмне забезпечення. Питання в тому, де люди цьому можуть навчитися. Вдома? В університеті? На курсах?
Сам спосіб навчання у світі змінюється просто карколомно. Ринок масових онлайн-курсів цього року складає 50 млрд. доларів. І він зростає на 10-15% щороку. І це лише те, що можна порахувати. Є вже і український приклад – Prometeus.
Цікавим є приклад Університету Аделаїди в Австралії — у ВНЗ на деяких напрямах скасували традиційні пари і замінили їх онлайн-навчанням із викладачами їхнього ж університету, організували навчальні хаби, де студенти і викладачі спілкуються між собою. Це інший спосіб навчання. Це говорить про те, що все швидко змінюється, створюються нові навчальні комбінації.
Можливостей так багато, що виникає окремий бізнес-напрям, що допомагає студентам обирати те, де і як вони мають навчатися.
Освіта це не лише те, що робить Міністерство чи управління освіти ч навіть школи, це ширше коло — це і громадські організації, і бізнес.
Бракує інформації, як використовують випускників у бізнесі: що з ними відбувається, яка якість ітд. І як відбувається боротьба за людський капітал у регіонах.
Ярослав Притула,
викладач Львівської Бізнес Школи (LvBS),
про вартість недоосвіченості для суспільства
Недоосвіченість може з’являтися із кількох джерел. Одне із таких джерел — неефективність навчання та корупція в освіті. Частка студентів, що закінчують навчання в Україні вище 90%. Здавалося б це добре. Але у світі відповідний показник складає 40-50%. Виникає питання до якості випускників.
Друге джерело втрат — час і вартість перекваліфікації. Якщо молода людина закінчила університет і не знайшла роботи, вона мусить перенавчатися. Ми дуже часто чуємо, як хваляться наші депутати, що у них є дві чи три освіти. Але чи це позитивний показник? У чотирьох найбільших ВНЗ країни ще у 2006 році проводилося опитування.
Студентів різних курсів запитувати про те, чи вони планують працювати у тій сфері, для якої здобувають кваліфікацію. Лише 13% відповіли "так", 57% — сказали "ні". Це демонструє дисбаланс між освітою і ринком праці.
Молоді люди або послухалися батьків і пішли туди вчитися, або не було можливості вчитися там, де майбутній студент мав бажання бути. Компанії створюють свої корпоративні університети не з доброго життя. Вони розуміють, що якщо вони не покращать навички своїх працівників, то вони будуть глобально неконкурентні.
Одним із показників для порівняння продуктивності праці в Україні і закордоном є зарплата, іншим є показник, який показує скільки кожен наступний рік навчання додає до ваших доходів. В середньому в світі це приблизно 10% в рік. В Україні — 4-5%.
Недоосвіта формується ще у школі. Батьки змушені втручатися у процес і наймати репетиторів для своїх дітей. Ринок репетиторства в Україні можна оцінити приблизно в 3-3,5 млрд. грн. Втрати, які з’являються через те, що ми продукуємо безробітних приблизно 30 млрд. грн.
Потенційні втрати від низької продуктивності близько 68 млрд. грн. Тобто сумарно щорічно ми втрачаємо близько 100 млрд. грн. Це приблизно 6,4% від ВВП країни і це співмірні цифри із бюджетом усієї освіти країни.
Дві речі, які ведуть до оптимізму. Закон про освіту, який був прийнятий нещодавно дає не лише надію, а й дієві інструменти, які вже можна використовувати.
Друге - те, що зараз освіта змінюється — від централізованої й ієрархізованої моделі до кастомізованої, за якої кожна людина може обирати свій шлях, вкладати у свою освіту й нести відповідальність за свій вибір.
Тарас Лютий,
український філософ і письменник,
про те, які когнітивні навички має формувати середня освіта
В сфері природничих наук у нас було все гаразд. І зараз вважається, що усе гаразд. А сфера гуманітаристики у нас дещо "провисає". У радянські часи гуманітаристика виконувала обслуговувала ідеологічну систему. І, відповідно, філософія була зведена до звуженого мислення, яке переслідує прагматичні соціально-політичні цілі.
Якщо говорити про потребу критичного мислення, то варто розпочати із відокремлення критики і критицизму. Українцям притаманна радше позиція критицизму — нам треба заледве не покласти на лопату нашого опонента і показати, що ми маємо певну інтелектуальну вищість перед ним.
Натомість критика не пов’язана із процесом упослідження нашого опонента. Це процес, який передбачає з’ясування певних меж нашої інтелектуальної компетенції. І тільки якщо ми спроможні побачити цей обшир тоді ми можемо розпочинати подальше осмислення. Чи можемо ми сподіватися, що після школи ми отримаємо абітурієнта із базовими навичками критичного мислення?
Наша шкільна освіта переважно орієнтується на оволодіння техніками відтворення і це ніяк не пов’язане із критичним ставленням до предмету обговорення. На рівні школи ми потребуємо ідеологічних, у позитивному сенсі цього слова, навичок. Треба вміти відтворювати, але цим не обмежуватися. Відтворення пов’язане з привласненням думки — тільки я знаю як правильно і тільки я маю право висловлювати ту чи іншу позицію.
Критичне мислення, як таке, не може зводитися до привласнення думки. Другий момент стосується зміни стратегій самого мислення. Ми не повинні боятися змінювати й переглядати наші думки чи, принаймні, основні положення. По-третє, не менш важливим є усвідомлення меж і підстав досвіду, яким ми оперуємо і в межах якого провадимо власне мислення.
Критичне мислення, на мою думку, має базуватись на цих кількох головних принципах: певний скепсис, адогматизм, незаангажованість, відкритість і презумпція розумності опонента.
Олег Чабан,
український учений в області психіатрії та медичної психології,
про кліпове мислення: виклик постіндустріального суспільства
Школа не повинна давати знань, школа повинна давати мотивацію до знань.
Вчитель не готовий до того, щоб перейти на думання. Наші вчителі ходять і шукають знання і вони готові "перелити" їх. Але вони не готові до того, щоб мовчати або дискутувати.
Кліпове мислення створює тягне за собою синкретичне або магічне мислення. Це ілюзія, що ти можеш отримати все як на картинках чи як у фільмі: коли ти миттєво, без особливих зусиль, прагнень і мотивацій отримуєш кінцевий результат.
Я сумніваюся, що наших вчителів можна змінити. Їх буде змінювати час. Вони зможуть лише щось запустити. Коли я згадую своїх вчителів, я не згадую знання, радше конкретна розмова, дискусія із вчителем. Це те, що залишається від школи. Школа не повинна давати знання, знання мають шукати самі учні. Школа має навчити як думати і де шукати знання.
Сергій Квіт,
Міністр освіти і науки України,
про те, які саме зміни потрібні і що планує міністерство
Мені хотілося б більш продовжувати, але я змушений приземлювати деякі речі. Розмова дуже важлива. Навіть якщо вона не відіб’ється на діях одразу. Такі розмови демонструють, що ми рухаємося в правильному напрямку.
Минулого року понад 50 тис. дітей переселенців з Донбасу закінчили школи в інших регіонах. На початку навчального року ще були публікації, що це інші люди, що вони конфліктують, але потім це затихло. Ці діти, які ніколи раніше нікуди не виїжджали, потрапили в інші школи, здобули нових знайомих, читають інші книжки, бачать інше телебачення.
І хоча ми маємо багато претензій до нашої освітньої системи та медій, але така соціалізація є позитивом. Ми також перевели 16 університетів і 10 академічних інститутів в інші регіони України. При переведенні вони також ставлять собі концептуальні питання — як далі працювати, в якому форматі, якою має бути українська освіта.
Освіта має бути якісна і українська, але не в значенні лише української мови. В рамках курсу на децентралізацію, закон про освіту передбачає автономію, коли кожна інституція відповідає за свою власну якість.
Наступна річ це відкритість і англійська мова. Якщо ми здатні інтегруватися в світ, то це свідчить про нашу конкурентоздатність.
Те, що лежить на поверхні теми шкільної освіти стоюється того, що вчителям треба платити гідну зарплати. Викладачі можуть мати гранти на дослідження, вчителі цього не мають.
Щодо шкільної освіти ми реалізуємо форми, які раніше взагалі не впроваджувалися — це державно-приватне партнерство і державно-громадське партнерство. Громадські організації і батьки матимуть механізми впливу і могли розвивати школу.
Ми скасували 1600 документів внутрішньої звітності. Але вони одразу поновилися на рівні районів. Державні службовці не повинні цього робити. Вони не мусять бути єдиними, хто дбає про освіту, вони просто обслуговують.
В Україні ми не повинні втратити доступність якісної освіти. Важливо, аби не було драматичних відмінностей між школою великого міста і школою маленького села. І та, і інша мають бути якісними.
Треба розуміти, що переважна більшість наших університетів (в тому числі й педагогічних) повинні змінитися самі по собі. Вони повинні готувати інших людей.
Їх повинно стати менше, вони повинні бути конкурентноздатними, вони повинні вижити на професійній основі. У законі про освіту важливо ліквідувати поняття "державного замовлення" і ввести поняття "блочного фінансування університетів", інакше державні університети не можуть відраховувати студентів.
ЗНО-2016 розпочнеться 5 травня
Міністерством освіти і науки затверджено Календарний план підготовки та проведення ЗНО в 2016 році, яким визначено дати проведення тестування з кожного навчального предмета, а також дати проведення основних заходів, що супроводжуватимуть проведення тестування у наступному році.
Документом визначено, що випускні шкільні іспити з української мови і літератури, математики та історії України, які в 2016 році будуть проведені у формі ЗНО, і результати яких за бажанням абітурієнтів можуть бути використані для вступу до ВНЗ, відбудуться у травні.
Зокрема, основна сесія ЗНО розпочнеться 5 травня тестуванням з української мови і літератури.
Тестування з математики буде проведено 11 травня, а з історії України - 13 травня.
Оскільки результати тестування із зазначених предметів будуть зараховуватися як державна підсумкова атестація, учасники тестування дізнаються про свої результати до кінця навчального року -26 травня. Український центр оцінювання якості освіти не пізніше 31 травня має надіслати навчальним закладам відомості з результатами атестації випускників за 12-бальною шкалою.
Зовнішнє незалежне оцінювання з інших предметів відбуватиметься після завершення навчального року, у період з 3 до 17 червня. Упродовж цього часу абітурієнти матимуть можливість скласти тести, результати з яких будуть необхідні для вступу до вищих навчальних закладів. Результати тестування абітурієнтів буде визначено до 25 червня.
Проведення додаткової сесії заплановано у період з 14 червня до 4 липня.
Документом визначено, що випускні шкільні іспити з української мови і літератури, математики та історії України, які в 2016 році будуть проведені у формі ЗНО, і результати яких за бажанням абітурієнтів можуть бути використані для вступу до ВНЗ, відбудуться у травні.
Зокрема, основна сесія ЗНО розпочнеться 5 травня тестуванням з української мови і літератури.
Тестування з математики буде проведено 11 травня, а з історії України - 13 травня.
Оскільки результати тестування із зазначених предметів будуть зараховуватися як державна підсумкова атестація, учасники тестування дізнаються про свої результати до кінця навчального року -26 травня. Український центр оцінювання якості освіти не пізніше 31 травня має надіслати навчальним закладам відомості з результатами атестації випускників за 12-бальною шкалою.
Зовнішнє незалежне оцінювання з інших предметів відбуватиметься після завершення навчального року, у період з 3 до 17 червня. Упродовж цього часу абітурієнти матимуть можливість скласти тести, результати з яких будуть необхідні для вступу до вищих навчальних закладів. Результати тестування абітурієнтів буде визначено до 25 червня.
Проведення додаткової сесії заплановано у період з 14 червня до 4 липня.
Предмет
|
Дата проведення
|
Українська мова і література
|
5 травня (четвер)
|
Математика
|
11 травня (середа)
|
Історія України
|
13 травня (п’ятниця)
|
Російська мова
|
3 червня (п’ятниця)
|
Іспанська мова
|
6 червня (понеділок)
|
Англійська мова
|
7 червня (вівторок)
|
Німецька мова
|
8 червня (середа)
|
Французька мова
|
9 червня (четвер)
|
Біологія
|
10 червня (п’ятниця)
|
Фізика
|
13 червня (понеділок)
|
Географія
|
15 червня (середа)
|
Хімія
|
17 червня (п’ятниця)
|
воскресенье, 1 ноября 2015 г.
Новий закон "Про освіту": які зміни очікують школу
Верховна Рада України вже у листопаді може розглянути новий закон "Про освіту", який має покласти початок реформування української школи, а також вплинути на усіх учасників освітнього процесу. Пропонуємо читачу найбільш актуальні положення законопроекту, що стосуються питань середньої освіти.
Отже, закон, у разі його прийняття набере чинності з 1 січня 2016 року.
Однією з найбільш обговорюваних у суспільстві змін є перехід України на 12-річну школу. Передбачається, що після ухвалення закону, початкова освіта триватиме 5 років, базова середня освіта здобуватиметься впродовж 4 років, а здобуття профільної середньої освіти триватиме 3 роки. Навчання учнів за програмами дванадцятирічної повної середньої освіти, у разі ухвалення закону, розпочнеться з 1 вересня 2017 року.
Повна середня освіта в Україні буде визначена як обов’язкова. При цьому, держава гарантуватиме громадянам право на отримання повної середньої освіти і сплачуватиме її здобуття. Також на державу буде покладено обов’язок із забезпечення підручниками, в тому числі в електронному вигляді.
Законопроектом передбачено, що початкова освіта здобуватиметься у закладі освіти за місцем проживання дитини, в сім’ї або за участю вчителя чи фізичних осіб, які здійснюватимуть освітню діяльність.
Разом з тим, відповідній територіальній громаді безпосередньо або через її представницький орган буде надано право прийняти обґрунтоване рішення про доцільність здобуття дітьми початкової середньої освіти у закладі освіти іншого населеного пункту.
Діти, які здобуватимуть початкову освіту в сім’ї, чи за участі вчителя або фізичної особи будуть проходити підсумкову атестацію у закладах початкової освіти.
Базова середня освіта передбачає підготовку до наступного рівня освіти – профільної середньої освіти. Базова середня освіта здобувається у закладі освіти, а також може здобуватися особами в будь-яких формах, визначених законодавством. Вибір форми здобуття базової середньої освіти дітьми покладається на їхніх батьків.
У свою чергу, згідно з проектом закону "Про освіту", профільна середня освіта передбачатиме два напрями профілізації: загальноосвітній та професійний.
Навчальні досягнення випускників по завершенню базової та повної середньої освіти будуть підтверджуватися державною підсумковою атестацією у формі зовнішнього незалежного оцінювання.
Законопроектом передбачено, що керівник закладу освіти обиратиметься за конкурсом, після чого він здійснюватиме свою діяльність за контрактом. Також за результатами конкурсного відбору шляхом укладення трудового договору прийматимуться на роботу педагогічні працівники.
Кандидати для роботи у закладах дошкільної, середньої, позашкільної та професійної освіти на посадах педагогічних працівників будуть проходити державну сертифікацію.
Метою сертифікації є оцінювання здатності здійснювати педагогічну діяльність в системі дошкільної, середньої, позашкільної чи професійної освіти. За результатами сертифікації вчителям буде присвоюватися певна кваліфікаційна категорія, зокрема, педагог-стажист, педагог другої категорії, педагог першої категорії або педагог вищої категорії.
Після прийняття законопроекту, педагогічні працівники будуть зобов’язані щоп’ять років проходити повторну сертифікацію, за результатами якої підтверджувати кваліфікаційну категорію або отримувати вищу.
При сертифікації для роботи у закладах дошкільної, середньої, позашкільної освіти перевірці підлягають знання та навички зі змісту та методики навчання і знання з предмету (предметів), котрі планує викладати вчитель. У разі непроходження сертифікації або неспроможності підтвердити присвоєну раніше кваліфікаційну категорію особу буде відсторонено від педагогічної діяльності.
Обсяг та перелік видів роботи педагогічних працівників встановлюватиметься закладом освіти та закріплюватиметься у трудовому договорі у межах, визначених законодавством. Законопроектом визначено, що залучення педагогічних працівників до роботи, не передбаченої трудовим договором, може здійснюватися лише за їх згодою або у випадках, передбачених законодавством.
Окремий розділ законопроекту "Про освіту" присвячений професійному розвитку та оплаті праці педагогічних та науково-педагогічних працівників.
Посадові оклади педагогічних працівників підвищуватимуться з урахуванням надбавки за кваліфікаційні категорії. Надбавка вчителя другої категорії складатиме 10 % від посадового окладу, вчителя першої категорії 20 % від посадового окладу. Відповідно посадовий оклад вчителя вищої категорії з урахуванням надбавки підвищиться на 40 % від посадового окладу.
Законом передбачено, що педагогічні працівники матимуть право на академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі.
Також передбачено, що педагогічні працівники матимуть право на однорічну неоплачувану творчу відпустку не рідше одного разу на 10 років із зарахуванням до загального і спеціального трудового стажу.
Також законопроектом передбачено поняття "Академічної доброчесності". Дотримання академічної доброчесності учасниками освітнього процесу передбачатиме самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання, посилання на джерела інформації у разі запозичень ідей, тверджень, відомостей, дотримання норм законодавства про авторське право.
За порушення принципів академічної доброчесності педагогічні працівники притягуватимуться до дисциплінарної відповідальності. У свою чергу, порушення принципів академічної доброчесності з боку учнів матиме наслідком повторне проходження оцінювання або повторне проходження навчального курсу.
Також в Україні, з метою забезпечення належних умов для реалізації права на освіту в системі освіти, буде впроваджено Інститут освітнього омбудсмена.
Освітній омбудсмен розглядатиме скарги, подані від осіб, які навчаються, їхніх батьків, а також від осіб, які навчають, у закладах освіти усіх рівнів. За результатами проведених перевірок Освітній омбудсмен виноситиме рішення щодо обґрунтованості чи необґрунтованості скарги, і на його основі надаватиме рекомендації закладам освіти, органам управління освітою, правоохоронним органам.
Законопроект "Про освіту" може бути розглянутий українським парламентом найближчим часом. У разі його прийняття він набере чинності з 1 січня 2016 року.
З повним текстом законопроекту можна ознайомитися на сайті Міністерства освіти і науки за таким посиланням >>>
Отже, закон, у разі його прийняття набере чинності з 1 січня 2016 року.
Однією з найбільш обговорюваних у суспільстві змін є перехід України на 12-річну школу. Передбачається, що після ухвалення закону, початкова освіта триватиме 5 років, базова середня освіта здобуватиметься впродовж 4 років, а здобуття профільної середньої освіти триватиме 3 роки. Навчання учнів за програмами дванадцятирічної повної середньої освіти, у разі ухвалення закону, розпочнеться з 1 вересня 2017 року.
Повна середня освіта в Україні буде визначена як обов’язкова. При цьому, держава гарантуватиме громадянам право на отримання повної середньої освіти і сплачуватиме її здобуття. Також на державу буде покладено обов’язок із забезпечення підручниками, в тому числі в електронному вигляді.
Законопроектом передбачено, що початкова освіта здобуватиметься у закладі освіти за місцем проживання дитини, в сім’ї або за участю вчителя чи фізичних осіб, які здійснюватимуть освітню діяльність.
Разом з тим, відповідній територіальній громаді безпосередньо або через її представницький орган буде надано право прийняти обґрунтоване рішення про доцільність здобуття дітьми початкової середньої освіти у закладі освіти іншого населеного пункту.
Діти, які здобуватимуть початкову освіту в сім’ї, чи за участі вчителя або фізичної особи будуть проходити підсумкову атестацію у закладах початкової освіти.
Базова середня освіта передбачає підготовку до наступного рівня освіти – профільної середньої освіти. Базова середня освіта здобувається у закладі освіти, а також може здобуватися особами в будь-яких формах, визначених законодавством. Вибір форми здобуття базової середньої освіти дітьми покладається на їхніх батьків.
У свою чергу, згідно з проектом закону "Про освіту", профільна середня освіта передбачатиме два напрями профілізації: загальноосвітній та професійний.
Навчальні досягнення випускників по завершенню базової та повної середньої освіти будуть підтверджуватися державною підсумковою атестацією у формі зовнішнього незалежного оцінювання.
Законопроектом передбачено, що керівник закладу освіти обиратиметься за конкурсом, після чого він здійснюватиме свою діяльність за контрактом. Також за результатами конкурсного відбору шляхом укладення трудового договору прийматимуться на роботу педагогічні працівники.
Кандидати для роботи у закладах дошкільної, середньої, позашкільної та професійної освіти на посадах педагогічних працівників будуть проходити державну сертифікацію.
Метою сертифікації є оцінювання здатності здійснювати педагогічну діяльність в системі дошкільної, середньої, позашкільної чи професійної освіти. За результатами сертифікації вчителям буде присвоюватися певна кваліфікаційна категорія, зокрема, педагог-стажист, педагог другої категорії, педагог першої категорії або педагог вищої категорії.
Після прийняття законопроекту, педагогічні працівники будуть зобов’язані щоп’ять років проходити повторну сертифікацію, за результатами якої підтверджувати кваліфікаційну категорію або отримувати вищу.
При сертифікації для роботи у закладах дошкільної, середньої, позашкільної освіти перевірці підлягають знання та навички зі змісту та методики навчання і знання з предмету (предметів), котрі планує викладати вчитель. У разі непроходження сертифікації або неспроможності підтвердити присвоєну раніше кваліфікаційну категорію особу буде відсторонено від педагогічної діяльності.
Обсяг та перелік видів роботи педагогічних працівників встановлюватиметься закладом освіти та закріплюватиметься у трудовому договорі у межах, визначених законодавством. Законопроектом визначено, що залучення педагогічних працівників до роботи, не передбаченої трудовим договором, може здійснюватися лише за їх згодою або у випадках, передбачених законодавством.
Окремий розділ законопроекту "Про освіту" присвячений професійному розвитку та оплаті праці педагогічних та науково-педагогічних працівників.
Посадові оклади педагогічних працівників підвищуватимуться з урахуванням надбавки за кваліфікаційні категорії. Надбавка вчителя другої категорії складатиме 10 % від посадового окладу, вчителя першої категорії 20 % від посадового окладу. Відповідно посадовий оклад вчителя вищої категорії з урахуванням надбавки підвищиться на 40 % від посадового окладу.
Законом передбачено, що педагогічні працівники матимуть право на академічну свободу, включаючи свободу викладання, свободу від втручання в педагогічну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчання, що відповідають освітній програмі.
Також передбачено, що педагогічні працівники матимуть право на однорічну неоплачувану творчу відпустку не рідше одного разу на 10 років із зарахуванням до загального і спеціального трудового стажу.
Також законопроектом передбачено поняття "Академічної доброчесності". Дотримання академічної доброчесності учасниками освітнього процесу передбачатиме самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання, посилання на джерела інформації у разі запозичень ідей, тверджень, відомостей, дотримання норм законодавства про авторське право.
За порушення принципів академічної доброчесності педагогічні працівники притягуватимуться до дисциплінарної відповідальності. У свою чергу, порушення принципів академічної доброчесності з боку учнів матиме наслідком повторне проходження оцінювання або повторне проходження навчального курсу.
Також в Україні, з метою забезпечення належних умов для реалізації права на освіту в системі освіти, буде впроваджено Інститут освітнього омбудсмена.
Освітній омбудсмен розглядатиме скарги, подані від осіб, які навчаються, їхніх батьків, а також від осіб, які навчають, у закладах освіти усіх рівнів. За результатами проведених перевірок Освітній омбудсмен виноситиме рішення щодо обґрунтованості чи необґрунтованості скарги, і на його основі надаватиме рекомендації закладам освіти, органам управління освітою, правоохоронним органам.
Законопроект "Про освіту" може бути розглянутий українським парламентом найближчим часом. У разі його прийняття він набере чинності з 1 січня 2016 року.
З повним текстом законопроекту можна ознайомитися на сайті Міністерства освіти і науки за таким посиланням >>>
Які зміни заплановані до Умов прийому до ВНЗ в 2016 році?
Міністерством освіти і науки оприлюднено Проект Умов прийому до вищих навчальних закладів України в 2016 році. Проект містить ряд важливих змін, які спрямовані на імплементацію нового Закону "Про вищу освіту". Зокрема:
Вперше Умови прийому до ВНЗ охоплюють ступені молодшого бакалавра та доктора філософії, в останній раз здійснюється набір на освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти молодшого спеціаліста та спеціаліста.
Набір студентів до ВНЗ на всі ступені (молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії) та освітньо-кваліфікаційні рівні (молодший спеціаліст, спеціаліст) здійснюватиметься за новим єдиним Переліком галузей та спеціальностей. Окрім того, чітко затверджується перелік спеціальностей, прийом на навчання за якими здійснюється з урахуванням рівня творчих та/або фізичних здібностей вступників (так званий, "творчий конкурс").
Зберігається система пріоритетності заяв – вперше використана під час вступної кампанії 2015 року. Вступники на здобуття ступенів молодшого бакалавра, бакалавра, а також магістра і спеціаліста медичного, ветеринарного та фармацевтичного спрямування (крім осіб, які мають право на участь у конкурсі за результатами вступних екзаменів на основі повної загальної середньої освіти, зарахування за співбесідою та зарахування поза конкурсом) подають заяви тільки в електронній формі. Вони можуть подати до п’ятнадцяти заяв на п’ять спеціальностей, на яких передбачено прийом за державні кошти, та визначити їх пріоритетність (починаючи з найбажанішої). Подання заяв в електронній формі на освітні програми, на яких не передбачається прийом за державні кошти, не обмежується. Всі інші категорії вступників подають заяви тільки в паперовій формі.
Більш детально, в порівнянні з Умовами прийому 2015 року, прописані положення, які стосується пільговиків – перераховані пільгові категорії і перелік видів державної цільової підтримки здобувачів вищої освіти. Окремо наголошується на підтримці захисників Вітчизни – учасників акцій громадянського протесту в період Революції Гідності, які отримали інвалідність, демобілізованих із зони АТО та інвалідів війни – вони можуть складати тест з загальних навчальних компетентностей як альтернативу ЗНО. Інваліди війни мають право на вступ за результатами співбесіди.
Закріплюється практика «перехресного вступу», яка була успішно випробувана під час вступної кампанії 2015 року. "Перехресний вступ" - коли особа вступає до магістратури (або на спеціаліста) за спеціальністю, відмінною від отриманої під час навчання на бакалавраті. В такому випадку, згідно з Проектом Умов вступу-2016, ВНЗ може встановлювати додаткові вимоги у частині термінів навчання та виконання додаткового навчального плану впродовж першого року навчання.
Важливою новацією, яка пропонується в проекті Умов прийому до ВНЗ на 2016 рік, є вимога до функціонування веб-сайтів вищих навчальних закладів. Веб-сайти університетів повинні стати не просто «додатком», який може бути чи не бути при університеті, а необхідним атрибутом університету, на який покладені важливі функції з інформування та оприлюднення інформації. Зокрема, на офіційних сайтах ВНЗ відтепер оприлюднюватимуться в обов’язковому порядку: Положення про приймальну комісію; рішення Приймальної комісії в день прийняття, але не пізніше дня, наступного після прийняття; Правила прийому до вищого навчального закладу тощо.
Незмінним залишається принцип подання сертифікату зовнішнього незалежного оцінювання, виданий в рік вступу – в 2016 році відповідно. Також ВНЗ може встановити мінімальну кількість балів сертифікату ЗНО, необхідних для вступу до цього навчального закладу.
Традиційно в Проекті Умов вступу до ВНЗ в 2016 році детально прописані дати, терміни і строки вступної кампанії - 2016.
Вперше Умови прийому до ВНЗ охоплюють ступені молодшого бакалавра та доктора філософії, в останній раз здійснюється набір на освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти молодшого спеціаліста та спеціаліста.
Набір студентів до ВНЗ на всі ступені (молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії) та освітньо-кваліфікаційні рівні (молодший спеціаліст, спеціаліст) здійснюватиметься за новим єдиним Переліком галузей та спеціальностей. Окрім того, чітко затверджується перелік спеціальностей, прийом на навчання за якими здійснюється з урахуванням рівня творчих та/або фізичних здібностей вступників (так званий, "творчий конкурс").
Зберігається система пріоритетності заяв – вперше використана під час вступної кампанії 2015 року. Вступники на здобуття ступенів молодшого бакалавра, бакалавра, а також магістра і спеціаліста медичного, ветеринарного та фармацевтичного спрямування (крім осіб, які мають право на участь у конкурсі за результатами вступних екзаменів на основі повної загальної середньої освіти, зарахування за співбесідою та зарахування поза конкурсом) подають заяви тільки в електронній формі. Вони можуть подати до п’ятнадцяти заяв на п’ять спеціальностей, на яких передбачено прийом за державні кошти, та визначити їх пріоритетність (починаючи з найбажанішої). Подання заяв в електронній формі на освітні програми, на яких не передбачається прийом за державні кошти, не обмежується. Всі інші категорії вступників подають заяви тільки в паперовій формі.
Більш детально, в порівнянні з Умовами прийому 2015 року, прописані положення, які стосується пільговиків – перераховані пільгові категорії і перелік видів державної цільової підтримки здобувачів вищої освіти. Окремо наголошується на підтримці захисників Вітчизни – учасників акцій громадянського протесту в період Революції Гідності, які отримали інвалідність, демобілізованих із зони АТО та інвалідів війни – вони можуть складати тест з загальних навчальних компетентностей як альтернативу ЗНО. Інваліди війни мають право на вступ за результатами співбесіди.
Закріплюється практика «перехресного вступу», яка була успішно випробувана під час вступної кампанії 2015 року. "Перехресний вступ" - коли особа вступає до магістратури (або на спеціаліста) за спеціальністю, відмінною від отриманої під час навчання на бакалавраті. В такому випадку, згідно з Проектом Умов вступу-2016, ВНЗ може встановлювати додаткові вимоги у частині термінів навчання та виконання додаткового навчального плану впродовж першого року навчання.
Важливою новацією, яка пропонується в проекті Умов прийому до ВНЗ на 2016 рік, є вимога до функціонування веб-сайтів вищих навчальних закладів. Веб-сайти університетів повинні стати не просто «додатком», який може бути чи не бути при університеті, а необхідним атрибутом університету, на який покладені важливі функції з інформування та оприлюднення інформації. Зокрема, на офіційних сайтах ВНЗ відтепер оприлюднюватимуться в обов’язковому порядку: Положення про приймальну комісію; рішення Приймальної комісії в день прийняття, але не пізніше дня, наступного після прийняття; Правила прийому до вищого навчального закладу тощо.
Незмінним залишається принцип подання сертифікату зовнішнього незалежного оцінювання, виданий в рік вступу – в 2016 році відповідно. Також ВНЗ може встановити мінімальну кількість балів сертифікату ЗНО, необхідних для вступу до цього навчального закладу.
Традиційно в Проекті Умов вступу до ВНЗ в 2016 році детально прописані дати, терміни і строки вступної кампанії - 2016.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)